Десять найбільших помилок, які роблять батьки, перешкоджаючи шкільним успіхам дітей - Мої статті - Каталог статей - Довгалівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

П`ятниця, 09.12.2016, 06:45

Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Статті » Мої статті

Десять найбільших помилок, які роблять батьки, перешкоджаючи шкільним успіхам дітей

Більшість батьків намагаються робити все, щоб їхні діти були готові до кожного нового навчального року: купують шкільне приладдя й новий одяг, розмовляють з дітьми про те, скільки радості й задоволення принесе їм новий навчальний рік, і багато-багато іншого. Здавалося б, усе підготовлено – усе добре, але батьки все одно турбуються, чи зможуть вони ефективно допомагати дітям при виконанні домашніх завдань і підтримувати їх задоволення від навчання, яке повинно залишитися з ними на все життя.

Ми хочемо, щоб наші діти досягали успіху, щоб вони раділи своїм досягненням та отримували додаткові можливості в майбутньому. Але нас гнітить хвилювання, чи не відобразиться погане навчання дитини на нас як батьках. Ми відчуваємо тиск, щоби зробити все для досягнення успіху нашими дітьми. Часто з найкращими намірами ми використовуємо зовсім неправильні стратегії.

Ми дорікаємо й читаємо дітям нотації

Батьки, як правило, не прискіпуються до дітей із приводу виконання домашніх завдань і звички вчитись, доки не з'являється певна проблема (наприклад, дитина виконує домашнє завдання недбало або взагалі відмовляється його виконувати). Зауваження й незадоволення все ускладнюють, тому що дитина буде або гніватись на вас, або припинить звертати на вас увагу. Корисніше буде спробувати вирішити проблему разом з нею. Попросіть дитину самостійно придумати кілька способів того, як покращити ситуацію, що склалась. Разом поміркуйте над тим, як зробити виконання домашнього завдання більш цікавим. Спробуйте хоча б одну зі своїх ідей та обговоріть, наскільки вона виявилась результативною.

Ми постійно керуємо дітьми

Ми не довіряємо здатності дитини зробити все правильно, тому часто вказуємо їй, що робити, коли та як. Це може діяти в короткостроковій перспективі, але не вчить дітей ставати самостійними в навчанні та брати на себе відповідальність за свою роботу. Замість того щоб активно керувати та спрямовувати, ставте перед дитиною запитання, відповідаючи на які, вона легше зрозуміє, що їй треба зробити: «Що ти будеш робити? Коли ти будеш це робити? Як я про це дізнаюсь? Яку відповідальність за це ти готовий взяти?».

Ми зосереджуємо увагу на майбутній користі від навчання

Як батьки ми знаємо, наскільки важливою є якісна освіта для майбутнього життя. Тільки не чекайте, що ваших дітей буде мотивувати ця думка; вони більшою мірою зосереджені на сьогоденні й мало замислюються про майбутнє. Для того щоб мотивувати їх, звертайте увагу на безпосередні переваги навчання, які існують вже зараз (отримання задоволення, розвиток нових навичок, можливість займатись командними видами спорту у школі й т. п.).

Ми залишаємо домашнє завдання на кінець дня

Якщо дитину примушують виконувати домашнє завдання пізно ввечері, безпосередньо перед сном, не залишають їй часу для ігор, вона втрачає мотивацію на ефективну роботу й не хоче вкладатися спати, у неї виникає потреба побавитись і порозважатись. Підвищуйте мотивацію своїх дітей, щось їм пропонуючи, чого вони будуть з нетерпінням очікувати після виконання домашньої роботи. Улюблені телепрограми, відеоігри, телефонні розмови або особливі смаколики – усе це чудова винагорода за виконання домашнього завдання, яка може дати дитині додатковий стимул впоратись із виснажливою й нудною справою.

Наполягаємо на заняттях протягом тривалого часу

«Ти будеш сидіти тут, доки не виконаєш все домашнє завдання», – це може пригнічувати дітей і спонукати до опору, провокуючи виникнення конфлікту. Замість цього заплануйте 10–15 хвилин навчального часу, потім п'ятихвилинну перерву, потім ще 15 хвилин навчання. Повторюйте цей цикл настільки часто, як це необхідно для виконання домашніх завдань. Якщо діти будуть займатись подібним чином, вони отримають значно більше користі.

Зачиняємо дітей вдома за невиконані завдання й погані оцінки

Це не можна назвати ефективним способом допомоги дітям домогтись більшого успіху в майбутньому. Замість цього використовуйте навички вирішення проблем: «Чим тобі допомогти, щоб наступного разу ти впорався краще?». Пропонуйте свою підтримку й давайте дітям стимул для хорошого навчання (додаткові привілеї, особливу винагороду).

Не спілкуємось з учителями

Спілкування означає двосторонній зв'язок: дайте вчителю знати на ранньому етапі, як він може найкращим чином підтримати інтерес вашої дитини до навчання (яким чином ваша дитина вчиться найкраще?), а потім періодично питайте вчителя: «Як я найкраще можу допомогти дитині вивчити цей предмет удома?». Не чекайте батьківських зборів, щоб дізнатися про успіхи вашої дитини або які проблеми необхідно відкоригувати.

Занадто багато уваги приділяємо оцінкам і результатам тестів

Коли діти дізнаються про те, що «оцінка найважливіша», вони швидко втрачають інтерес до процесу навчання й нових відкриттів і замість цього зосереджуються винятково на результаті. Якщо діти не можуть отримати потрібну оцінку або досягти очікуваного результату, вони починають турбуватись, що, як правило, не сприяє підвищенню їх мотивації на те, щоби краще старатись. Діти повинні чути від нас, що успіх приходить у різних формах. Деякі учні досягають успіху у спорті, драматичному мистецтві, музиці або малюванні; деякі розвивають чудові лідерські навички, соціально відповідальну позицію, примирюють однолітків або добре ставляться до тварин. Якими б не були сильні якості вашої дитини, звертайте більше уваги на її таланти, ніж на оцінки.

Суворо дотримуємось навчальної програми

Оскільки діти вчать те, чого від них очікують у школі, цього достатньо, чи не так? Швидше за все, шкільна програма цього року не повністю відповідає інтересам і допитливості вашої дитини (можливо, вона захоплена китами й акулами, космічними подорожами, життям джунглів, літаками тощо). Заохочуйте її природну любов до навчання, питаючи: «Якби ти міг вивчати все, що хочеш, що б ти вивчав?», а потім дайте їй книги, відео, водіть на екскурсії в музеї та (найголовніше) ведіть дорослі розмови на ці теми.

Ми не моделюємо освіту протягом усього життя

Чи спостерігають діти вашу зацікавленість і наснагу із приводу навчання, вивчення та досягнень? Чи читаєте ви вдома книги? Чи ходите в музеї? Цікавитесь новими відкриттями? Розмовляєте про нові ідеї? Пам'ятайте, що наші діти завжди спостерігають за тим, що ми робимо.

Категорія: Мої статті | Додав: dovgalivka (18.03.2016)
Переглядів: 64 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]