Довгалівська ЗОШ І-ІІІ ступенів - Історія школи

Вівторок, 06.12.2016, 16:56

Вітаю Вас Гість | RSS

         Село Жабокрики належать до найстаріших поселень нашого району. Перша згадка датується 1545 роком як "городня” Івана і Дахна Жабокрицьких з Жабокрик. І 1651 року через село, рухаючись на Берестечко, проходило козацьке військо і тут у селі переправлялось через р. Пляшівка. До 1869 р. Жабокрики існували як єдине поселення і одна парафія. Пізніше розділились на Великі і Малі Жабокрики.

У Великих Жабокриках була збудована дерев’яна церква в ім’я Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана у 1772 р. Поступово при церкві організовується школа, навчання в якій проводив церковний дяк. Мета навчання – елементарна початкова церковна грамота населення. В школі часто використовували метод "лянкастерського” навчання, коли вчитель доручав кращим учням навчати інших.

Життя вимагало змін. У селі на подвір’ї церкви будується школа, яка функціонувала з 1874 року. Не тільки місцезнаходженням, а й навчанням вона тісно перепліталася з церковним життям. Школа існувала до Першої світової війни. Але з часом приміщення потребувало капітального ремонту, змін. Польська влада організувала будівництво "нової школи”. Її будували знову на церковному подвір’ї з південого заходу від "старої школи”. На кінець 20 років XX ст. вона відчинила двірі своїм учням. Школа була 4-класною. До навчання грамоти залучалися діти без обмежень за віком та соціальним станом їхніх батьків.

Як згадує учень 2-го класу Велико-Жабокрицької школи (1938 р.) Попович Микола Матвійович, що навчання велося українською мовою. Вчили читати, писати, основам арифметики і обов’язковим предметом був Закон Божий.

Великих змін зазнала історія у 1939 – 1945 рр. Не минули ці факти і нашого села. Відроджується освіта вже в 1944 році в тому ж приміщенні, звісно, попередньо відремонтованому після воєних лихоліть.

Згідно з реформою освіти школа стає 7-річною. А з 1958 р. – восьми-річною Довгалівською. Довгий час директором школи був Григорій Степанович Ногачевський. Завучем працював Хвоєвський Григорій Юхимович. Серед людей, які все своє життя віддали педагогічній діяльності у Довгалівській школі слід відмітити: Довжук Надію Степанівну – вчительку украйнської мови та літератури; Кот Надію Олександрівну – вчителька укр. мови, а пізніше – завуч школи; Бадаліс Ольгу Мусіївну – педагога за покликанням, вчительку, яка всю свою любов і тепло віддавала чужим діттям; Мельника Василя Івановича та Тарасюка Пилипа Трохимовича, колишні учні згадують найпершими з усіх педагогів. Напевно, своєю яскравістю і неповторністю запам’яталися.

Як можна говорити про Довгалівську школу і не згадати про Шуляка Степана Івановича. Розпочинав у далеких 50-х роках як вчитель історії, фізкультури і співів, а вже в 1961р. був призначений директором Довгалівської восьмирічки. Напевно був наймолодшим на той час із керівників шкіл (адже йому тільки-но виповнилось 30 років). Але педагогічної майстерності, організаторських здібностей, людської розсудливості він мав набагато більше.

Гортаючи книгу наказів 40-річної давності, трохи дивуєшся. Степан Іванович -–вимогливий Директор і водночас – уважний чоловік. Ось для прикладу: "Наказ №37 від 3. 11. 1961р. Черговий вчитель … запізнилась на роботу на 7 хв., винести зауваження”.

"Наказ №56 від 8. 03. 1962р. Вітаю всіх жінок школи з Міжнародним жіночим днем – 8 Березня”.

Ось так починав Степан Іванович. Школа була восьмирічною, а діток було доволі. Ось для прикладу – 1963р. – у школі 268 учнів.

Щедро везло школі на талановитих педагогів. У далекому 1961р. приймає вчительку іноземної мови – Мельник-Павлюк Меланію Степанівну, піонервожату – Мельник Галину Миколаївну, Бабюк-Коткудак Є. О., Цвиркалюк-Сову Л. С., Лобчук І. О., Солодовник Н. Ф., Іськович І. П., Климюк Г. П. та інші.

Про успішну та наполегливу працю свідчать самі факти: "Наказ №1 від 12. 01. 1972р. Педагогічна рада обговорила питання позакласної роботи в школі. Відмічено хорошу роботу співочого гуртка (керівник Яцунський Й. Д.), математичного (керівник Климюк Г. П.), ракетомодельного (Керівник Попович М. М.). названі гуртки виховують в учнів естетичні смаки, розвивають математичне мислення, конструкторські здібності”.

"Педагогічна рада обговорила питання "Боротьба за високу якісну успішність – головна умова переходу до загальної середньої успішності”.

Ряд вчителів школи в І півріччі домоглися високої якісної успішності. Велику роботу по підвищенні якісної успішності проводить Кот Надія Олександрівна. У 8-Б класі з української мови вона становить 65%, з літератури – 75%. У вчительки української мови Довжук Надії Степанівни якісна успішність у 4 класі становить з мови – 60%, літератури – 77,1%. Найкращої якісної успішності по класах здобуто в 2 класі – 56% (класовод Бадаліс Ольга Мусіївна) у 5-Б – 46% (кл. керівник Мельник Меланія Степанівна).

Станом на 1972-1973 н.р. у школі навчалось 273 учні. Навчання проводили 20 педагогів. Крім вищезгаданих появились нові: Мурина Надія Василівна – вчитель російської мови і літератури; Ралець Марія Михайлівна – вчителька англійської мови; Савчук Галина Андріївна – вчителька математики; Конашевська Паша Архипівна – вчителька біології; слободська Галина Хомівна – вчитель домоводства, Баліцька Євгенія Миколаївна – вчителька початкових класів; Іськович Надія Павлівна – старша піонервожата. На початку цього навчального року працювало 8 гуртків: мовно-літературний, 2 математичних, фізико-технічний, конструкторський, юнатів, співочий, ракетомодельний. Життя у школі вирувало. Організовували екскурсії до Бреста, Хотиня, Мінська, Львова, Кременця, Рівного; брали участь у змаганнях, фестивалях художньої самодіяльності, святкували радянські свята, сприяли комуністичному вихованню учнів.

Величезні переміни приніс 1974 рік. Свої двері відкрила щойно збудована середня школа. Значних зусиль до завершення будівництва доклали колгоспники місцевого господарства "Зоря” на чолі з Яковом Захаровим. За свідченням очевидців він особисто був зацікавлений у швидкому завершенні будови. "Якби не Я, Захаров, тієї школи не було б”, звісно, сприяла будівництву і держава. Ось так, спільними зусиллями місцевих жителів, керівників різних установ, у Довгалівці з’явилась новозбудована середня школа, яка з вересня 1974р. прийняла учнів Довгалівської і Боратинської восьмирічки. Так в історії освіти Довгалівки запрацювала "новітня школа”.

Незамінним керівником школи став Степан Іванович Шуляк. Внаслідок реорганізації закладу збагатився і омолодився педколектив. Працювати сюди прийшли ще зовсім молоді і талановиті педагоги: Климюк Микола Лук’янович (вч. географії), Андросюк-Войтюк Віра Іванівна (вч. Української мови та літератури(на жаль цій прекрасній обдарованій співочій жінці Господь подарував дуже короткий вік)), Андрусечко-Чубай Марія Василівна (вч. математики), Марута-Мурина Марія Степанівна (вч. Української мови та літератури), Оришкін Василь Ілліч (вч. Образотворчого мистецтва, а зараз завуч школи), Ширикалов Олексій Борисович (вч. Трудового навчання), Івасюк Галина Іванівна (вч. Російської мови), Хвоєвська Світлана Григорівна – піонервожата.

На плечі цих вчителів випала нелегка праця, яка поєднала фізичну і педагогічну.

Згадує вчителька Мурина М. С. "Прийшлося нам не лишень працювати над створенням кабінетної системи, виготовленням наочності і організацією навчальної діяльності, ми працювали тут важко фізично. Адже кругом новобудови необхідно було прибрати каміння, цеглу, а натомість насадити квітники. Садили сад, садили парк. А як будували майстерню, то роботи не цуралися ніякої. Кожен працював з совістю, адже весь колектив був зацікавлений у якнайшвидшому завершенні будівництва”.

Спогади Оришкіна В. І. "Сьогодні важко уявити, що навколо школи був пустир. Починали садити сад і під кожне деревце носили землю з берега, і доглядали, щоб прийнялося деревце.

За короткий час зуміли збудувати чудову військово-спортивну базу, яка й сьогодні використовується при проведенні уроків ДПЮ, фізкультури.

У просторих кабінетах силами педагогів появились динамічні стенди, унаочнювались демонстраційні та роздаткові матеріали.

Ми розуміли, що лишень в поєднанні фізичної і розумової праці можливі успіхи, які не забарилися”.

Можливо, саме ці обставини здружили колектив, сприяли його зміцненню. Та й сам директор мав неоцінений дар створити міцний і надійний тил.

У перший навчальний рік у цій школі навчалося 342 учні. Педагоги розпочали роботу над обладнанням залу бойової слави і ленінського залу. Слід відмітити, що ці зали були одними із найкращих у районі. Школа була передовою по вихованню учнів на прикладах життя і діяльності Леніна. Учні цієї школи займали: І місце серед команд шкільних колективів на IV, V, VI обласних змаганнях ракетомоделістів-школярів (керівник Попович М. М.)

У 1973-1974 н.р. – І місце на районих фінальних змаганнях по волейболу, виборювали І місце у районні олімпіаді з трудового навчання у 1978 р., займали призові місця у районних конкурсах пісні і строю.

У всіх цих досягненнях є неоціненний вклад всього педагогічного колективу і, звісно, директора. За всі старання Степан Іванович нагороджувався грамотами різних рівнів, є відмінником освіти, званням Заслужений вчитель УРСР. Плідно і творчо працював до 1991 року на посаді директора школи, а пізніше просто вчителем. Зараз на заслуженому відпочинку, та завжди, є бажаним гостем у нашій школі, розумним порадником і консультантом.

Довгалівська школа була колискою молодих педагогів-початківців, школою життя і встановлення майбутнього вчителя. Ряд вчителів, які колись починали у цій школі тепер працюють у різних школах району та області:

Коробка Галина Василівна – методист райво;

Казмірчук Володимир Романович – провідний спеціаліст райво;

Лящук Алла Іванівна – вч. Новоявірської школи;

Адамів Володимир Теодорович – науковий співробітник Львівського науково-дослідного інституту;

Семенюк Микола Федорович – працівник Івано-Франківської облдержадміністрації;

Галабуз Леонід Сергійович – директор заповідника "Козацькі могили”;

Коноплюк Віктор Володимирович – наук. Співробітник заповідника "Козацькі могили”;

Фісік Світлана Іліївна – вчитель Пляшівського ЗНЗ;

Галабуз Галина Миколаївна – вчитель Острівського ЗНЗ;

Коноплюк Ольга Михайлівна – директор Острівського ЗНЗ;

Погранична Надія Павлівна – вчитель Теслугівського ЗНЗ;

Бовкун Сергій Степанович – вчитель Теслугівського ЗНЗ;

Хмара Катерина Василівна – вчитель Козинського колегіуму;

Дубинецька Ніна Григорівна – вчитель Козинського колегіуму;

Стьоцька Галина Ігорівна – вчитель Радивилівської школи №1;

Новосад Василь Васильович – Рівненська школа;

Фаєвська Ірина Федорівна – Рівненська школа;

Смолярчук Микола Іванович – Іващуківська школа;

Братащук Людмила Петрівна – методист Кременецького райво;

Хомич Галина Федорівна методист Здолбунівського райво;

Кисіль Володимир Миколайович – викладач Національного водного університету;

Значний педагогічний потенціал залишився працювати і досьогодні у стінах цієї школи: Мельничук О. Г., Курсик Н. М., Пагуба Г. П., Кухарук І. О., Панасюк М. А. та ін.

З 1991 по 1993 р.р. очолював колектив Довгалівської школи Галабуз Леонід Сергійович – зараз директор заповідника "Козацькі могили”.

У 1993 році директором школи було обрано Панасюка Миколу Андрійовича – дбайливого господаря, гуманного керівника. За досить короткий термін зумів провести ремонт усіх кабінетів, залів; дбав про зовнішній господарський вигляд навчального закладу.

З січня 2003 року директором школи було призначено Тарнавську Віру Іванівну. Керівник з невичерпною енергією і великим оптимізмом намагається дати лад всьому великому шкільному господарству.

За усі роки існування школа випустила прекрасних спеціалістів різних галузей господарства, сотні чудових педагогів та лікарів, військових, інженерів та звичайних робітників.

Приємно, що наші випускники є поважними людьми у нашому районі:

Яблонський Олександр Сергійович;

Павлюк Григорій Степанович;

Ковальчук Петро Васильович;

Ніколайчук Василь Федорович;

Школяр Іван В’ячеславович;

Сова Василь Степанович;

Школяр Петро В’ячеславович.

Наші випускники займають керівні відповідальні посади в обласних інстанціях:

Кухарук Микола Олексійович;

Новосад Микола Романович;

Коритнюк Тамара – Дубенська податкова інспекція;

Басюк Михайло Олексійович – завідувач обласною стоматполіклінікою.

Гордимося ми випускниками, які на сьогодні є докторами, професорами різних наук:

Синицька Віра Олексіївна – доктор медичних наук;

Васинюк Іван Мусійович – старший науковий співробітник інституту ім. Патона;

Васинюк Василь Мусійович – професор Ужгородського університету;

Чуліпа Іван Іванович – мистетвознавець, викладач Київського художнього університету,

та багато інших.

Великою честю для Довгалівської школи було те, що тут навчався Григорій Чубай – відомий поет. Згідно наказу №115 від 1963 р. його було випущено із восьмирічної школи. Навчання поет продовжив у Козинській школі. Після закінчення школи Григорій Чубай був прийнятий на роботу в Довгалівську восьмирічну школу вчителем образотворчого мистецтва.